Творчості Петра Селецького, що стала відомою широкому загалу та здобула визнання у роки Незалежності, окрім таких органічних рис, як метафоричність та історіософічність, притаманні глибокий ліризм, витончена афористичність, шляхетність думки, зворушлива чуттєвість. Палко переймаючись життям, турботами і скорботами роду іі народу, поет водночас уважний до найменших порухів душі, внутрішнього світу сучасника всього того, що сприймається як рокований самою природою зв'язок зі «світом зникомим, вкарбованим в серце стократ». Ця вражаюча за рівнем внутрішньої емоційної напруги і духовного помислу поезія є надзвичайно близькою людині епохи високих технологій і водночас - глибоко закоріненою у грунтах Минувшини, в чорноземі ментального сприйняття і розуміння Всесвіту, аж до найглибших глибин.